Валерій Богуненко
Валера
Богуненко народився у місті Чaciв Яp, навчaвся у Гopлiвському iнcтитутi, вивчaв
aнглiйську мoву. Зapaз працює у Чaciв-Яpiвському Пaлaцi культуpи кepiвником
культуpно-ocвiтнix зaнять, клуба вeceлиx i винаxiдливиx i поетичного гуpткa.
Цикл поезій"14 віршів" або "Вишнева гілка" здобув перше
місце на літературнму конкурсі .
Також мiсце у Iнтернет-бiблiотецi української поезії
свідоцтво за номером 242. Про це свідчать діплом та свідоцтво, що нещодавно
надійшли Валерію по пошті.
Якось, у розмові зі мною Валера доповів, що написав листа Фудзі (Саше Дегтярьову), де з'ясував слово, що означало "поезію, зрозумілу лише вузькому колу людей". Фудзі, як Валерію і припускав, ухватився за те слово, кажучи, що це і позначае, мабуть, його (Сашину) поезію. Валера посміхався. Але ж, слухаючи тепер нові вірши Валерія, смакуючи дворічне гарне домашнє вино, не можу не визначити, що вірши самого Валерію все більше й більше тяжіють до тою "контекстної" поезії, про яку він згадував у розмові. Доповіда він про те, як сидів біля вікна слухаючи дощ, або, як Гал (Дмитрик Гальченко) побачив у калюжі червону перчину і не міг надивуватися цьому майже годину - це все, здаеться, поезія контексту. Навіть схожість з китайською та японською поезіею (згадуючи, все теж "Червоний перець / у брудній калюжці / узявся звідки?"), а Валера часто згадував Лібо, Дуфу та інших у наших розмовах, не реабілітуе вірш. Але, чи це справді треба? Нехай вже це буде та сама "контекстна" поезія, чи читаеться вона, чи ні - вирішувати вам.
